Купить закладки Кемь Галлюциногенные грибы Magic Shrooms

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Чувачки, слушайте, я вам сейчас расскажу одну неповторимую историю, как я купила псилоцибиновые грибы и отправилась на прогулку ночью!

Ну, дело было так: я уже довольно таки закладки наваяла, да и от жизни решила чпокнуться, взять и вжариться как следует. Поехала я в тот район, где слышала, что можно маляву нарыть.

Такой вот кайф взлетел, когда я услышала, что у одного чела есть эти грибы. Типа написала ему, сказала, что мне обломали кайф, а он такой: "Слышь, знаешь что, давай встретимся, я тебе дам махонький пакетик с грибами, прокатимся на них вместе!"

Я решила не торчать, сразу согласилась, да и деньги отдала вперед. Вот, значит, встретились мы, чуть не сгорели от радости, потому что наши глаза сверкали, как попперсы, понимаешь? Прошел обмен - я деньги, он грибы.

Я долго рассматривала этот пакетик, смотрела на него, как на свою последнюю надежду. Даже попрощаться с врачами и наварить кайф, решив, что все равно не стоит жить, лучше просто вжариться и отдохнуть.

На ночной прогулке по городу, эти грибочки проводили меня своими магическими вибрациями. Я вдыхала каждый запах, чувствовала, как он проникает в меня и заполняет мое существо.

Стоя на краю, я смотрела на этот безумный хаос города и понимала, что я сама часть его. Часть той энергии, которая течет по венам мегаполиса и делает его живым.

Эти грибы, они заставили меня увидеть все краски, которые пропустил мимо себя. Они помогли мне открыть глаза на то, что всегда было перед носом, но я не видела.

Все вокруг трансформировалось, принимало неправдоподобные формы и цвета. Я видела мир, каким он никогда не был. Было так круто увидеть все эти детали, которые раньше не замечал.

Прошел час, а может и два, честно сказать, времени я толком не чувствовала. Такое ощущение, что время остановилось и потом понеслось в разные стороны.

А потом меня захлестнул такой кайф, что я почувствовала, будто я сама часть этого безумия. Я была взаимосвязана со всем, что меня окружало - зданиями, деревьями, машинами.

Я бегала по улицам, словно безумная, пытаясь поймать каждый миг этого невероятного состояния. Мои мысли становились бессвязными, а речь - неуправляемой. Но мне было все равно, я наслаждалась каждой секундой этого путешествия.

А потом я пришла на пляж, где шум моря захлестывал меня и забирал в свои объятия. Я сняла обувь и почувствовала, как песок просачивается через пальцы, словно пытаясь улететь вместе с ветром.

Сидя на песке, я смотрела на звезды, которые словно играли в игру с небом. Они были ярче, ближе, почти что рукой достать. И я поняла, что мир так прекрасен, что порой не хочется возвращаться в реальность.

Эта ночь была волшебной, сумасшедшей и неповторимой. Я поблагодарила эти грибы за то, что они дали мне возможность увидеть мир иначе, за то, что они позволили мне наконец-то окунуться в настоящий кайф жизни.

Слава псилоцибиновым грибам!